Цитата #949 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

Після мене цю фільчину грамоту перечитав сотник Бойко, потім козак Чикирда, і я вже геть здивувався, коли до неї потягся рукою і Ходя. Він довго вглядався в незрозумілі для нього, примітивно мальовані ієрогліфи, потім голосно гикнув і передав мені папір, залишивши на ньому масні відбитки пальців.

Просмотров: 5

Залишенець. Чорний ворон

Залишенець. Чорний ворон

Еще цитаты из книги «Залишенець. Чорний ворон»

Він знов закурив. У стодолі зависла напружена тиша.

Просмотров: 4

— А чого ж не говориш по-нашому? — спитав Деркач.

Просмотров: 3

На ньому, мов тінь, осідала печать лихого передчуття. Ворон давно навчився розпізнавати цей знак, що знічев'я падає на чоловіка, якого потім спостигає біда. Це була тінь біди. А може, й смерті.

Просмотров: 1

— У мене Великодній піст, — відмовилась Тіна.

Просмотров: 3

Калюжний знову налив собі й подивився на мене каламутними очима.

Просмотров: 3