Цитата #1204 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

— А чого ж не говориш по-нашому? — спитав Деркач.

Просмотров: 3

На ньому, мов тінь, осідала печать лихого передчуття. Ворон давно навчився розпізнавати цей знак, що знічев'я падає на чоловіка, якого потім спостигає біда. Це була тінь біди. А може, й смерті.

Просмотров: 1

— У мене Великодній піст, — відмовилась Тіна.

Просмотров: 3

Калюжний знову налив собі й подивився на мене каламутними очима.

Просмотров: 4

Тепер насувалася зима, а його не чути було. Обіцяв подати вісточку, коли прийде до Холодного Яру, але відтоді — ні слуху ні духу. Дося чекала. Чекала і готувалася до зими. Вона знала, що таке повстанська зима, і вже припасла два горщики смальцю, кадібець меду, трохи сала, слоїк спирту, дві теплі ковдри. Ховала все у такому місці, куди ніхто не добереться. Ця таємниця найбільше тішила Досю. Таємниця, яку їй відкрив божий чоловік Варфоломій.

Просмотров: 1