Цитата #1085 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

До вечора ми проїхали верст п'ятдесят і, коли почало сутеніти, зупинилися в тихому селі Тишківка. Попросилися до однієї хати на ночівлю, і тут я переконався, що в дорозі від Ярка таки більше запомоги, ніж клопоту. «Ой-ой, та воно ж малюсіньке, та його ж треба покупати», — забігала коло нас добросерда молодиця, а її чоловік уже відчиняв ворота, показував, де поставити на ніч підводу.

Просмотров: 2

Я був певен, що так. Але й гадки не міг припустити, що в Холодному Яру на зустріч мене покличе… отаман Веремій.

Просмотров: 5

— Добре, сідай уже, — насупився Семен Чучупака. — Розбалакалися.

Просмотров: 0

Під ребром долоні голосно й смачно кавкнуло.

Просмотров: 0

— Бричка! — вигукнув Козуб, так натягнувши повід, що його кінь став цапки.

Просмотров: 2