2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
Однак найціннішим нашим скарбом був, звичайно, Ярко — ця золота дитина, закушкана в теплу ковдру (тільки ніс виглядав), лежала у своєму кубельці тихо, як лялька, й не знати було, коли вона спить, а коли жде собі нищечком, що буде далі.
Просмотров: 5
— Потом узнаєш, — сказав ікластий і приставив дуло карабіна йому до тім'я. — Всєм сложіть оружіє на землю!
Просмотров: 7
— Тоді роби як знаєш. Тільки дай мені ще раз побачити тебе на прощання.
Просмотров: 8
— Мабуть, живий, якщо вештається, — незворушно відказав Василинка. — Хоча під каптуром не видно його лиця.
Просмотров: 7
— Навіть так? — Ворон відчув поштовх у самісіньке серце.
Просмотров: 6
— Куди, з чим і по що? — спитав волиняка. — Хіба ти не читав мого оголошення, що отаман Зірвиголова повернувся з відпустки і приступив до своїх обов'язків?
Просмотров: 8