А Європі гнилій такі кульки не по зубах — тамтешні кіберпанки дешевій кислусі перевагу надають. Наш Таємний Приказ уже чотири роки відловлює рибок цих. Але пливуть вони до нас, як і колись, із Китаю суміжного. Пливуть і пливуть, оминаючи сіті прикордонні. І будуть пливти…
— Не закачають її до смерті? — питаю, гасячи недопалок об лавку.
Вона так усіх нас, опричних, іменує. Але не з огудою, а з гумором.
— Слухаюсь, — киває той, книги перебираючи.
Поярок записав це в Таємному Приказі, коли катували далекосхідного воєводу. Ця музика розбудить і мертвого.
— Слава Богу… — відригує Батя китайською вуглекислотою.