Цитата #885 из книги «День опричника»

— До вечора збере. І… серцем відчуваю, Батю, зараз вона мені винесе акваріум.

Просмотров: 3

Ковдра пухова відкинута. На постелі — віяло японське, китайські нефритові кулі для перекочування в пальцях, золоте мобіло, спляча левретка Катерина й книжка Дарії Адашкової «Лиховісні мопси». Тримає в пухких білих руках своїх Государиня наша табакерку золоту, діамантовими прищами обсипану. Дістає з табакерки дрібку тютюну, запускає в ніздрю. Завмирає. Дивиться на мене своїми вологими чорними очима. Чхає. Та так, що бузкові підвіски на люстрі здригаються.

Просмотров: 5

Чекаю на Государиню нашу в малій їдальні. Честь мені небачена випала — розділити ранкову трапезу з пані нашою. Снідає Государиня ввечері зазвічай якщо не з Государем, то з кимось із Внутрішнього Кола — із графинею Борисовою або ж із княгинею Волковою. Із нахлібницями своїми численними вона тільки підвечерює. А це вже далеко за північ.

Просмотров: 4

— Я з вас дух сороміцький, смутний виб’ю! — погрожує нам Батя. — Хто вуста матом поганить — той в опричнині не затримується!

Просмотров: 3

— А тепер на чому ж він поїде? — питає Єроха.

Просмотров: 3