2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
Ковдра пухова відкинута. На постелі — віяло японське, китайські нефритові кулі для перекочування в пальцях, золоте мобіло, спляча левретка Катерина й книжка Дарії Адашкової «Лиховісні мопси». Тримає в пухких білих руках своїх Государиня наша табакерку золоту, діамантовими прищами обсипану. Дістає з табакерки дрібку тютюну, запускає в ніздрю. Завмирає. Дивиться на мене своїми вологими чорними очима. Чхає. Та так, що бузкові підвіски на люстрі здригаються.
Просмотров: 5
Чекаю на Государиню нашу в малій їдальні. Честь мені небачена випала — розділити ранкову трапезу з пані нашою. Снідає Государиня ввечері зазвічай якщо не з Государем, то з кимось із Внутрішнього Кола — із графинею Борисовою або ж із княгинею Волковою. Із нахлібницями своїми численними вона тільки підвечерює. А це вже далеко за північ.
Просмотров: 3
— Я з вас дух сороміцький, смутний виб’ю! — погрожує нам Батя. — Хто вуста матом поганить — той в опричнині не затримується!
Просмотров: 3
— А тепер на чому ж він поїде? — питає Єроха.
Просмотров: 3
Зволікаю, проїжджаючи по Ординці. Скільки тут китайців.
Просмотров: 3
— Авдотья Петрівна особисто сракою своєю здоровенною ламала унітази, от тобі хрест…
Просмотров: 3