І от повернувся ти в Білокам’яну, приземлився у Внукові, з літака сріблястого зійшов, вдихнув на повні груди повітря підмосковне, затримав у собі — і враз так гарно стало, так правильно, так цілокупно в душі, так спокійно-бентежно, так відповідально, — і розумієш, що і життя вдалося, і силонька є, і до діла великого ти причетний, і чекають на тебе спільники, хлопці завзяті, і роботи гарячої сила, і ворогів не поменшало, і Государ наш живий-здоровий, а головне — Росія жива, здорова, багата, величезна, єдина, і нікуди вона, матінка, за ці три тижні не зрушила з місця свого, а навіть навпаки — міцніше корінням своїм віковим у м’ясо земне вросла.