— Правильно, звідти, — продовжує Батя. — І не тільки м’ясо.
І стала головна площа країни по-справжньому Красною, красивою. І слава Богу.
Допиваємо чай, виходимо на повітря. Тут у них холодніше, ніж у Москві. З митниками в нас, опричних, стара війна. І кінця їй не видно. А все тому, що митні під братом Государевим Олександром Миколайовичем ходять. І будуть іще довго ходити. А Олександр світ Миколайович нашого Батю на дух не переносить. Щось там у них було таке, що сам Государ помирити їх не в силі. І нічого не вдієш — була війна, є й буде…
— Знайдемо гниду, нікуди не дінеться, — киває Батя.
Але це не тільки дрова, а й книги. Книги впереміш із дровами березовими — як завжди в ясновидиці. І поруч з каміном — купка дров та купка книг. Цікаво, що сьогодні палить ясновидиця?
— Благаю! Благаю! — Вона падає на коліна, хапає мене за чоботи.