2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
Завмирає зала. Я теж завмираю. Артамоша сидить на лавочці своїй увесь у помідорах. І раптом руку здіймає. Сам встає. Вигляд у нього такий, що змовкають «добромольці» як за командою. Лиш Хобот намагається кричати «Наклеп!», та голос його самотній.
Просмотров: 4
Падають дармоїди перед матінкою на коліна.
Просмотров: 6
— Давай-но срібної житньої, груздів у сметані й холодець.
Просмотров: 3
— Порокові твоєму я не суддя — кожен із нас перед Богом за себе відповідає. А от підпалу я тобі не пробачу. Згинь!
Просмотров: 6
Робить знак бібліотекарю. Знімає він із полиці зібрання творів Антона Чехова.
Просмотров: 4
— Проїдемось, Уляно Сергіївно, — я заводжу двигун, виїжджаю з державної стоянки.
Просмотров: 4