— Порокові твоєму я не суддя — кожен із нас перед Богом за себе відповідає. А от підпалу я тобі не пробачу. Згинь!
Робить знак бібліотекарю. Знімає він із полиці зібрання творів Антона Чехова.
— Проїдемось, Уляно Сергіївно, — я заводжу двигун, виїжджаю з державної стоянки.
— Тельбухів. Натуралізм тут недоречний. Зроби, братику, тельбухів менше.
— Мені за державу образливо! — крутить круглою головою голова так, що потрійне підборіддя його холодцем гойдається.
Підкидаю кулю на долоні. Недешева забавка. Одна така кулька мою платню місячну перетягне. Шкода, що чарівні кульки ці заборонені якнайсуворіше в країні нашій православній. Та й не тільки в нашій. В Америці за срібних рибок дають десять років, а за золотих — десь утричі більше. У Китаї — одразу вішають.