2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
Дахи-ялини. Дахоялини, снігом припорошені. Добре з Москви суворої після дня робочого повноцінного в рідне Підмосков’я повертатись. А з Москвою прощатись. Тому що Москва — вона всій Росії голова. А в голові є мозок. Він під ніч утомлюється. І вві сні співає. І в співі цьому є рух: звуження, розтягнення. Напруга.
Просмотров: 5
Без цього діла наїзд все одно, що кінь без наїзника… без вузди… кінь білий, кінь… красивий… розумний… зачарований… кінь… ніжний кінь-вогонь… солодкий… цукровий коник без наїзника… І без вузди… біс вузди… з бісом білим… з бісом солодким… з бісом цукрової вузди… з бісом цукрової вузди… з бісом цукрової вузди… з бісом цукрової вузди… чи далеко ж до пи-и-и-и-и-и-иииииизди-и-и-и-и-и-и-и-и-и!
Просмотров: 5
— Що ти перстень дворянський на палець собі вдів.
Просмотров: 4
— А? — підморгує Потроха. — Не пошкодуєш. Кращі за ваших московських. Незайманки вічні.
Просмотров: 5
Завмирає зала. Я теж завмираю. Артамоша сидить на лавочці своїй увесь у помідорах. І раптом руку здіймає. Сам встає. Вигляд у нього такий, що змовкають «добромольці» як за командою. Лиш Хобот намагається кричати «Наклеп!», та голос його самотній.
Просмотров: 4
Падають дармоїди перед матінкою на коліна.
Просмотров: 6