Цитата #2249 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

Правильно тоді сказав Трохим Голий, коли ми стали перекурити при дорозі: «Мій вояка — сіра селянська кобила: хоче — везе, хоче — ні. Набрали дядьки доброго краму, то вже рвуться додому жінок порадувать. Вони, бач, звикли більше коло своїх стріх воювати. А то б…» — Голий замріяно поглянув у небо й побачив на телеграфному стовпі два необірваних дроти. Миттю дістав мавзера: бах-бах — і дроти повисли, а Трохим так, ніби це йому було завиграшки (таки любив отаман позадаватися), дмухнув у дуло мавзера й гукнув до своїх козаків: «Заводь нашу!»

Просмотров: 2

— Авжеж, — сказав я. — Ми вже зробили багато.

Просмотров: 2

У щілини між дверима пробивалося вранішнє світло. Та не тільки світло. Знадвору долинали якісь підозрілі звуки. Ворон легенько поторсав за плече Гриця і, коли той розплющив очі, приклав палець до вуст.

Просмотров: 3

— А що? Тепер у кожного доброго господаря є про запас труна, — сказав Ілько.

Просмотров: 2

— Перитоніт, — сказав він. — Гострий перитоніт.

Просмотров: 1