— Авжеж, — сказав я. — Ми вже зробили багато.
У щілини між дверима пробивалося вранішнє світло. Та не тільки світло. Знадвору долинали якісь підозрілі звуки. Ворон легенько поторсав за плече Гриця і, коли той розплющив очі, приклав палець до вуст.
— А що? Тепер у кожного доброго господаря є про запас труна, — сказав Ілько.
— Перитоніт, — сказав він. — Гострий перитоніт.
— Так тяжко, що не зміг з'явитися на нашу зустріч?
З усього видно, що зараз комуну нам не здолати, тому треба зберегти людей до кращих часів. Отже, партизанські загони мусять самоліквідуватися.