— Таки той, — прогув, як у бочку, Сутяга.
Начальник военного гарнизона Штеренберг».
— Харошая ти дєвочка, ані такіх баятся, — усе ще грайливо намагалася говорити матінка Єпистимія, але Онися чула, що голос її тремтить.
Куземко тріпнувся і навзнак ліг на чисту постіль, забризкану кров'ю. Куля влучила йому просто в чоло.
Застрочив ручний кулемет, скинув угору руками й покотився на землю Маковій. По обидва боки від Ворона дибки стала трава.
— Ця доброта і довірливість загубили наш край. Теж мені, християнський звичай…