Тут ми поховали Козуба і Захарка. Поховали в одній могилі.
— Зате й комуна про нас трохи забула. Ось і їхня газетка пише, що нам каюк. Це ж добре?
Очі розплющив у лісі. Лежав горілиць на землі, тупий загуслий біль підказував, що він ще живий, проте звестись на ноги не міг. І тоді Мудей зігнувся в колінах, опустився й ліг біля нього.
— До чого тут ти? Перестань! — гостро подивився на нього Ворон.
Надута над водою хламида, тріпнувшись, почала осідати.
Чорновусові не було чого кривити душею, і Гризло йому повірив. Та і як не повірити землякові, якщо отаман навіть пригадав його батька — знався-бо чи не з усіма лісниками в окрузі.