А тоді почалося: спершу каральний батальйон наскочив на них у Попівському лісі, насилу відірвалися, потім «червінці»[*] намацали їх у Демуриному, довелося втікати на Мотринські яри.
— Тпр-р-ру! — перебив його Гупало. — Ми далеко заїхали.
Я слухав, як вона дихає, голубив її волосся і хотів, щоб ця ніч ніколи не кінчалася.
— Ну, звісно, та ще й такому, як ти, — знов кольнула його Євдося.
— Невже ви нас г-гастгєляєтє? — із тремтячим подивом запитав Сєня, коли його виводили в першій трійці разом із Красуцьким та Сиром'ятніковим. — Це буде вашою великою помилкою. Ви могли б нас обміняти…
— Ваша обережність заслуговує схвалення, — сказав Завірюха.