— Я тоже казак. Правда, із Брянщини, но в нас там хохлів півсела.
— Что вєзьош, спєкулянт? Вакруг пално контри, а ти здєсь праґулкі устраіваєш! Баришєн катаєш…
Ми всі вийшли на дощ і мовчки дивилися вслід Василинці.
— Пьотр Птіцин, — кліпнув уповноважений. — Ви нє смотрітє, что у мєня такая фамілія. Я, между прочім, хахол.
— Смерте, перекинься на звізди і роги!.. Казав мені ще Мельхиседек[*], що любиш ти хіба тих, хто боїться тебе.
— Не треба, — раптом обізвався гайдамака. — Я скажу.