2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
Чи треба казати, як радо зустріла нас Манюня? Не знала, за що хапатися. Молодчинка! Вона таки вимуштрувала свого шулявського Фаню на Панаса — вдома вони розмовляли рідною мовою. У Калюжного це виходило набагато краще, ніж тоді, в Умані, під час нашої першої зустрічі. Хоча тут могла бути заслуга не тільки Манюньої — невдовзі я довідався про гайсинського воєнкома таке, що значно піднесло його в моїх очах.
Просмотров: 5
— Не треба! Кожен, кого це стосується, отримає персональний примірник. Яке ваше враження, пане Загородній?
Просмотров: 2
По последним сведениям, толи убит, толи тяжело ранен в бою с 102-м батальоном, в результате которого батальон потерял помощника комиссара, разведчика, 23 бойца, тачанку, три лошади. Смертельно ранен командир батальона.
Просмотров: 3
Невдовзі я переконався, що сумнів — хвороба перехідна.
Просмотров: 4
Я теж хотів було витерти тим папірцем руки, але сотник Бойко, задзеленчавши хрестами, вихопив його в мене, склав учетверо й поклав до нагрудної кишені австрійського мундира. Цікаво, що з того моменту вся увага червоних командирів якось ураз перекинулася на сотника Бойка, ніби тепер він, а не я, очолював делегацію.
Просмотров: 2
— Слухай, май совість, — сказав я. — Дай людям на Донбас доїхати.
Просмотров: 3