Цитата #1379 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

Однієї ночі, взявши торбинку борошна, Дося тихенько вийшла надвір і знов подалася до льоху, що бовванів біля валу.

Просмотров: 2

Ворон поліз у пройму. Через два сажні свічка освітила печеру. Він розглянувся, подумав, сам собі кивнув головою: сюди не полізуть. Та обачність — понад усе.

Просмотров: 1

— Я, Юхиме, й Петра дожену, — сказав я. — Де він тепер?

Просмотров: 9

— Ми про вас трохи знаємо, — добродушно натякнув Дибенко. — Просимо дорогих гостей пообідати з нами!

Просмотров: 18

Самі не зогляділися, як і поснули на соломі. Іноді напосідала така втома, що сон валив з ніг.

Просмотров: 17