Цитата #2849 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

Ворон поліз у пройму. Через два сажні свічка освітила печеру. Він розглянувся, подумав, сам собі кивнув головою: сюди не полізуть. Та обачність — понад усе.

Просмотров: 1

— Я, Юхиме, й Петра дожену, — сказав я. — Де він тепер?

Просмотров: 9

— Ми про вас трохи знаємо, — добродушно натякнув Дибенко. — Просимо дорогих гостей пообідати з нами!

Просмотров: 18

Самі не зогляділися, як і поснули на соломі. Іноді напосідала така втома, що сон валив з ніг.

Просмотров: 17

Оце і є твоє, Вороне, щастя — коротке, мов сон, мов та колискова казка, яку співає ця жінка, що явилася тобі на часину із казки, — запаморочлива хмара огорнула мене, зелена й гаряча, і я побачив в одному світлі і світі цю чарівну жінку і це незвичайне дитятко, й казкового котка в черевичках із лободи, ба навіть панотець, що раптом став на порозі з колискою в руках, видався мені волхвом, що завітав сюди з дарами на знак зорі вечорової.

Просмотров: 14