Голубчик зненацька зареготав. Істерику найлегше вгамувати пострілом, тому Ворон послав першу кулю в Голубчика. Той, різко тріпнувши головою, відкинувся на спинку стільця з роззявленим ротом.
— І мужики? — не повірив Хома, хоч знав, що Ладим вишиває нівроку. Завжди має при собі голку з червоною ниткою і, як уб'є москаля, мережить на шлику своєї шапки хрестика. Буває, що й не одного. Тепер той шлик нагадував розшиту лиштву.
— Коні йдуть не в ногу, — відповів Загородній і поглянув на Голика-Залізняка. — Ти як?
— А в чому? — Гамалій з цікавістю дивився отаману в очі. — У чому ж вона?
— Не намацали, — сказав Ворон. — Це я точно знаю.
— Не смій такого казати. Ніколи не смій, чуєш?