— І мужики? — не повірив Хома, хоч знав, що Ладим вишиває нівроку. Завжди має при собі голку з червоною ниткою і, як уб'є москаля, мережить на шлику своєї шапки хрестика. Буває, що й не одного. Тепер той шлик нагадував розшиту лиштву.
— Коні йдуть не в ногу, — відповів Загородній і поглянув на Голика-Залізняка. — Ти як?
— А в чому? — Гамалій з цікавістю дивився отаману в очі. — У чому ж вона?
— Не намацали, — сказав Ворон. — Це я точно знаю.
— Не смій такого казати. Ніколи не смій, чуєш?
А через два дні на Лебединський ліс посунула облава. Виходить, ми таки добре насолили комуні. Ще зранку примчали Біжу й Василинка, які чатували в роз'їзді, й повідомили, що в наш бік рухається близько сотні людей. Попереду широкою лавою ідуть селяни-відповідачі, а вслід за ними суне міліція і, видно з усього, ударна група ББ.