Цитата #949 из книги «День опричника»

Треба служити справі великій. Треба жити сволоті на зло, Росії на радість… Коню мій білий, постривай… не тікай… куди ж ти, рідний… куди, білогривий… цукровий коню мій… живий, ох, живий… живі коні, живі люди… всі живі поки що… усі… уся опричнина… уся опричнина рідна. А поки жива опричнина, жива й Росія.

Просмотров: 6

День опричника

День опричника

Еще цитаты из книги «День опричника»

Ого! Прима Великого театру. Фаворитка Государева, найкраща з усіх Одиллій і Жизелей… Не пізнав у темряві. Придивляюсь.

Просмотров: 5

— Красиво. Особливо — низ, із драконами… Я теж хотів довкола шолома табун диких коней пустити, а колун перечити став: зруйнує композиційну рівновагу, мовляв.

Просмотров: 5

— Як скажете, пане мій… — зітхає вона мені у вухо, гладить чоло.

Просмотров: 4

— Государю, я так думаю: коли буде шість тягол або ж вісім, тоді ось що статися може: родини в китайців великі, почнуть вони ділитися й дробитися, і будуть прописуватись по двоє та по троє, щоб податі зменшити. А потім усе одно заставлятися рушать, але вже не як шабашники, а як безсімейні захребетники. Тоді за законом вони можуть тягло здавати навпіл нашим. А наші візьмуть два тягла, а на третьому відбудуються, та й продадуть назад китайцям. І вийде, що ті вже зі скарбом на тягло сядуть. Тоді такий китаєць ожениться на нашій — і взагалі ніякої податі китайської!

Просмотров: 4

— Господи… Що ж ви таке кажете, Андрію Даниловичу?! Господи! — схлипує.

Просмотров: 5