Цитата #944 из книги «День опричника»

Сповзаю з полиці й потрапляю в чіпкі руки Зуфара: тепер його черга. Хапає він мене, ніби лантух, на спину собі звалює, витягає з парної. І з розгону — в купіль жбурляє. Ой, лихо мені!

Просмотров: 4

Відлягло від серця. Батя для мене — батько рідний. Сьогодні віддубасить — завтра обласкає. А нога… це справа звична.

Просмотров: 4

— Хочу спитати мою опричнину: що думаєте ви з цього приводу?

Просмотров: 4

Супротивних багато, це правда. Щойно встала Росія з попелу Сірого, щойно усвідомила себе, щойно шістнадцять років тому заклав Государів батечко Микола Платонович перший камінь у фундамент Західної Стіни, щойно стали ми відгороджуватися від чужого зовні, від бісівського зсередини — так і полізли супротивні з усіх щілин, як ті сколопендри шкідливі. Воістину — велика ідея породжує й великий опір їй. Завжди були вороги в держави нашої, зовнішні й внутрішні, та ніколи так запекло не загострювалася боротьба з ними, як у період Відродження Святої Русі. Не одна голова скотилась на Лобному місці за ці шістнадцять років, не один потяг віз за Урал супостатів та родини їхні, не один червоний півень кукурікав на світанку в дворянських садибах, не один воєвода пердів на дибі в Таємному Приказі, не один підкидний лист упав до скриньки Слова й Діла на Луб’янці, не одному міняйлові набивали рот злочинно нажитими асигнаціями, не один дяк скупався в крутому окропі, не одного посла іноземного випроваджували на трьох жовтих ганебних «меринах» з Москви, не одного вісника спустили з вежі Останкінської з крилами качиними в сраці, не одного баламута-борзописця втопили в Москвіріці, не одна вдовиця дворянська була підкинута батькам у кожусі овечому голою-непритомною…

Просмотров: 6

Батя до Єрохи переходить. Той уже тремтить, скрегоче зубами, стискає кулак, вену тугу накачуючи. Схиляється над ним Батя-Саваоф голосракий…

Просмотров: 4