— Та пам’ятай, що післязавтра — генеральна! — суворо каже доглядач.
Злістю і скреготом зубовним захлинаються ліберали після славнозвісного 37-го Указу Государевого про кримінальну відповідальність з неодмінним публічним тілесним покаранням за нецензурну лайку в громадських і приватних місцях. І що найдивніше — народ наш миттю з розумінням сприйняв Указ 37. Після кількох показових процесів, після протягування на головних площах міст російських, після свисту бичачого батога на Сінній і криків на Манежній миттю перестав люд простий вживати паскудні слова, нав’язані йому колись давно іноземцями. Тільки інтелігенція ніяк не може змиритись і все вивергає й вивергає нецензурну отруту на кухнях, у спальнях, у відхожих місцях, у ліфтах, у коморах, у підворіттях, у машинах, не бажаючи розлучатися з цим мерзенним поліпом на тілі російської мови, який отруїв не одне покоління співвітчизників. А Захід гнилий підіграє нашим підпільним лихословам. «Російський Лазуровий берег» голосом нахабного ганьбителя наважується критикувати розпорядження Государя про добове перекриття Труби № 3. Скільки злості накопичили панове європейці! Десятки років смоктали наш газ, не замислюючись над тим, як непросто дістається він нашому працьовитому народу. Чи ж не новина: у Ніцці знову холодно! Доведеться вам, панове, бодай двічі на тиждень їсти холодне фуа-гра. Bon appetite! А Китай розумнішим за вас виявився…
— Кожен по мішку барахла взяти може! Дві хвилини даємо!
Двері відчиняються, лунає шурхіт. Прийшла.
Мружачись на сонце, оглядаю подвір’я: комора, сінник, хлів, стайня — усе справне, добротне. Рветься пес кудлатий на ланцюзі, скавчать хорти в псарні за будинком, кукурікає півень у хліву.
— Російська страховка — найкращий захист від кіберпанків.