Зробив крок Батя. І за ним, за головою гусені рухаємось усі ми. Веде Батя нас у купіль. Простора вона, містка. Теплою водою наповнюється, замість крижаної.
— Доброго ранку, душевні! — посміхається їм Государиня.
Ідемо за Батею. Ідемо. Ідемо. Ідемо гусеничним кроком. Світяться яйця наші, здригаються прутні в сраках.
Дивляться пильно її очі чорні, нікуди від них не дінешся.
Іду покірно за нею до просторої біломармурової ванни. Тут уже дві інші служниці метушаться, ванну готують, відкривають шампанське. Бере вузький келих Государиня, сідає на унітаз.
— Та пам’ятай, що післязавтра — генеральна! — суворо каже доглядач.