— Це не жменька відщепенців, дурню. Це народ наш дикий!
— Якщо вам незручно — можемо поговорити в моїй машині, — вона киває в бік бузкового кадилака.
Вона замовкає. Дивиться на мене великими вологими очима.
— Де Государ? — питає Государиня у наставника, що стоїть за дверима.
Позираю в залу краєм ока, придивляюся: «добромольці» в центрі засіли. У перші ряди їх артамонівці не пустили, ясна річ.
— Юшечка чечужна, борщ московський, качка з ріпою, кролик у локшині, форель на вугіллі, підсмажка яловича з картоплею.