— Гойда! Гойда! — бурмочуть опричники, відвертаючись.
Оха-ха… добре натоплено в дворянина. Виходжу з будинку на ґанок, сідаю на лавку. Дітлахів уже повезли. Від скотаря побитого-підрізаного на снігу лиш криваві бризки зосталися.
Вганяю прутня йому по самі яйця багряні. Нечай навіть не крекче: звик, опричник корінний. Обхоплюю його міцніше, притискаю до себе, лоскочу бородою. А вже до мене Бубон прилаштовується.
Повідомляють Баті згори, що з’явився граф Урусов. Роздають банщики всім простирадла. Прикривши сором згаслий, лежимо.
— У мене, графе, від опричнини секретів нема, — спокійно Батя відповідає, знак банщикам подає. — Шампанського?
— Ні, Потрохо. Мені сьогодні ще в Тобол летіти, а потім у Москві зірку гасити.