— За рідного! Здоров’я тобі, Батю! Удачі на ворогів! Силоньки!
— Нагору його, — киває Батя банщикам. — Воду змінити.
— Розберемося, Батю, — у відповідь киваю я.
— Гойда! Гойда! — бурмочуть опричники, відвертаючись.
Оха-ха… добре натоплено в дворянина. Виходжу з будинку на ґанок, сідаю на лавку. Дітлахів уже повезли. Від скотаря побитого-підрізаного на снігу лиш криваві бризки зосталися.
Вганяю прутня йому по самі яйця багряні. Нечай навіть не крекче: звик, опричник корінний. Обхоплюю його міцніше, притискаю до себе, лоскочу бородою. А вже до мене Бубон прилаштовується.