— Розказуй, коли ти вперше віддався пороку цьому.
Сніжок падає, на машини сідає. Як і раніше, на площі Луб’янській стоїть-височіє Малюта наш бронзовий, сутулий, заклопотаний, сніжком присипаний, поглядає пильно з-під навислих брів. За його часів пробок автомобільних не було. Були тільки винні…
А хліб-батечко? Руський хліб у руській печі пекти треба — це вам останній жебрак скаже.
А книжечка — зачитана до дір, засмальцьована, ледь сало зі сторінок не скрапує.
— Нянька сиром отруїлась, рвало її жовчю. Танька проситься в середу до своїх на хрестини. У ванній знов голчастий душ підтікає, я вже послав по Мережі виклик. І треба б голову собачу затвердити на завтра, Андрію Даниловичу. А то цю ворони подзьобали. У мене дві є: кавказька вівчарка, свіжак, і бордоський дог, морожений, від «Білого холоду». Накажете принести?
Тракт тягнеться через переліски, потім заповзає в тайгу. Їдемо мовчки. Стоять довкола сосни, ялини та модрини, снігом укриті.