А книжечка — зачитана до дір, засмальцьована, ледь сало зі сторінок не скрапує.
— Нянька сиром отруїлась, рвало її жовчю. Танька проситься в середу до своїх на хрестини. У ванній знов голчастий душ підтікає, я вже послав по Мережі виклик. І треба б голову собачу затвердити на завтра, Андрію Даниловичу. А то цю ворони подзьобали. У мене дві є: кавказька вівчарка, свіжак, і бордоський дог, морожений, від «Білого холоду». Накажете принести?
Тракт тягнеться через переліски, потім заповзає в тайгу. Їдемо мовчки. Стоять довкола сосни, ялини та модрини, снігом укриті.
— Правильно! І доки становище в нас таке, треба з Китаєм нам дружити-мирувати, а не битися-рататися. Государ наш мудрий, глибоко бачить. А ти, Антоне Богдановичу, ніби й чоловік державний, а так поверхово мислиш!
І таньху-закуп допомагає китайцям, що проживають у нас, обманювати Піднебесну. Зважаючи на те, що китайців у Західному Сибіру 28 мільйонів, я добре розумію заклопотаність мого друга Чжоу Шень-Міна: майже три мільярди юанів втрачає Китай за ці шість місяців. Я мав сьогодні розмову з Цвєтовим і Зільберманом. Обидва міністри радять мені скасувати закон «Про чотири тягла».
Мудро, ох і мудро ж вигадав Батя з гусінню. До неї всі на пари розбивалися, через що вже тінь розбрату небезпечного на опричнину лягала. Тепер же парній насолоді край покладено. Разом працюємо, разом і насолоджуємось. А пігулки допомагають. І наймудріше те, що молодь опрична завжди у хвості гусені пхається.