— Як накажете, Государю. А що з пасквілянтом робити?
З півслова збагнув усе вірний Трохим: розмахується й обушком — по персню. Тільки бризки алмазні навсібіч.
Це ж треба — Государ наш піклується про те, щоб китайці правильно свою подать платили!
— Годі, дурепо, я справи державні вирішував, життям ризикував.
Ми виїжджаємо на Якиманку. У Замоскворіччі, як завжди, галасливо й людно.
— Государю, серця наші тремтять від гніву. Таньху-закуп не китайці вигадали. Ви, Государю, по доброті душевній про дружню нам Піднебесну піклуєтесь, а вороги з повітів західносибірських плетуть свої сіті підступні. Вони разом з рожевим міністром, і з посольськими, і з митними цей самий таньху-закуп і вигадали!