— Слово й Діло! Добре! Слава Богу, Государю!
— Клавдіє Львівно, голубонько… — схиляється над нею балерина.
Голос її тремтить. Земська ледь чутно схлипує. Столоначальник зиркає в наш бік. Що ж, заступаються і просять нас майже щодня. Та Корецький і вся банда колишнього голови Суспільної Палати… двоєдушники! У їхній бік краще взагалі не дивитись.
— Здрастуйте, батечку, — граф схиляє свою велику, вухату голову на короткій шиї, з вузьким чолом і великими рисами обличчя; каштанове волосся на його маківці рідке.
— Правильно кажеш, Антоне Богдановичу! Вони до нас у Сибір понаїхали, а ми ще маємо про їхні податі думати! Нехай нам більше платять!
Вода наповнює ванну, спінюється повітрям, вирує довкола мого тіла. Горілка всередині, піна ззовні поступово повертають мене до тями. За чверть години бурління припиняється. Лежу ще трохи.