При спірній потрібен опричник із повноваженнями.
— Мав я півгодини тому розмову з Чжоу Шень-Міном. Друг мій, володар Піднебесної, стурбований становищем китайців у Західному Сибіру. Ви знаєте, що після того, як наклав я указом своїм заборону на перехід тамтешніх волостей під заставу до повітів, справа ніби налагодилась. Але, як з’ясувалося, ненадовго.
І нікуди від цього вже не дінешся. І слава Богу…
— У Воєнному Приказі, Государине. Нині ювілей Андріївського корпусу.
— Доброго здоров’я, Андрію Даниловичу. Коростильов турбує, — оживає голос старого дяка з Посольського Приказу, і відразу ж біля мобіли в повітрі зринає його вусато-стурбована пика.
Гарно. Але сонечко вже сідати почало. Ще годинка — і стемніє. Проїхали верст із десять. Повертає наш «Чжу-Ба-Цзе» на польову дорогу засніжену. Мій столичний «мерин» тут відразу сяде. А «кабанові» хоч би що — колеса півторааршинні місять сніг, як мясорубка. Пре кабан китайський по російському снігу. Їдемо версту, другу, третю. І розступається враз тайга вікова.