2024 © Все права защищенны - BookQuotes.ru
Служниця виходить. Государиня коньячок лимоном закушує, руку мені простягає. Підхоплюю руку її важку. Спираючись на мене, встає з ложа. Плескає в долоні важко, іде до дверей бузкових. Відчиняються двері. Впливає туди Государиня наша. Огрядна вона тілом, висока, ставна. Тілесами великими, білими не обділив її Господь.
Просмотров: 7
— На китайських «боїнгах» літаємо, — вставляє Пороховщиков.
Просмотров: 3
Ну що ж, непогано. Надто емоційно, як і завжди в Сиркова, зате справді — виразно. Правий яточник. Треба купити книжульку — сам спершу прочитаю, потім Пососі подарую, щоб він цю поему замість сороміцьких «Заповітних казок» почитував. Дивись, отямиться, бовдур…
Просмотров: 3
— Пане опричнику, дякуючи вам російські жінки давно звикли до крові. До малої й до великої.
Просмотров: 3
— Почекай, брате Охлопе, до осені. Усіх видовбаємо.
Просмотров: 4
Вечеряє Государиня наша завжди зі сходом сонця.
Просмотров: 5