Цитата #374 из книги «День опричника»

Плавно рухається вона, ніби на ковзанах по льоду ковзає. Підходить зовсім близько, завмирає. Дивлюся в обличчя її. Незвичайне це обличчя. Іншого такого нема в усій Росії. Не жіноче воно й не чоловіче, не старе й не молоде, не сумне й не веселе, не зле й не добре. А ось очі її зелені — веселі завжди. Ну, та ці веселощі нам, простим смертним, не збагнути. Що стоїть за ними — одному Богу звісно.

Просмотров: 3

І що вони там розгледіти хочуть? Смерть свою?

Просмотров: 3

— Ну… кажуть вони, що ви по ночах китайською маззю тіло мажете, після чого на собаку обертаєтесь…

Просмотров: 6

— У Підмосков’ї в мене маєток, у Переяславському повіті й під Воронежем, у Дивногір’ї. Ну й будинок на П’ятницькій, ти там бував…

Просмотров: 3

Випадають ніжні пальчики вдовиці з мого рота.

Просмотров: 5