Цитата #256 из книги «День опричника»

Везе мене додому на моєму «мерині» водій казенний. Напівлежу в напівдрімоті. Миготить Москва нічна. Вогні. Миготить Підмосков’я запівнічне. Ялини-дахи.

Просмотров: 2

На крики дитячі, як на блешню, дружини дворян і ловляться: не витримала дружина Куніцина, заголосила у схованці своїй.

Просмотров: 3

Відчуваю пальцями прохолодну гладеньку кулю. Ніжно обнімаю її пальцями, заплющую очі: акваріумі Давно, ой давно-давно не тримали мої пальці пречудової кулі. Майже чотири доби. Жах…

Просмотров: 2

Під’їжджаю до особняка. А там уже все червоне-червонісіньке від наших «меринів». Як ті сонечка довкола шматка цукру, скупчились вони довкола особняка. Встаю, вилажу, підходжу до ґанку з каменю точеного. Мовчки впускають мене суворі воротарі Ватині. Заходжу всередину, кидаю каптан на руки слугам. Забігаю сходами до дверей широких. Біля них стоїть двійко придверників у світлих каптанах. Кланяються, відчиняють переді мною двері — і миттю — гомін! Ніби вулик гуде трапезна! Звук цей будь-яку втому зніме.

Просмотров: 2

Іще дні опричні бувають: святковий, багатий, гарячий, видатковий, збитковий і кислий. Молоді сидять, слухають, ума-розуму набираються.

Просмотров: 3