Цитата #615 из книги «День опричника»

Дивиться у вогонь. А там горить книга Федора Михайловича Достоєвського «Ідіот». Зайнялася з країв, обкладинка вже димиться. Знову робить ясновидиця знак слузі. Кидає він у вогонь іще одну книгу: Лев Миколайович Толстой «Анна Кареніна». Падає книга важка у вугільний жар оранжевий, лежить, лежить, а потім одразу вся й спалахує. Дивлюсь зачаровано.

Просмотров: 3

Спалахує світло: відчиняється передбанник. Зустрічають нас троє Батиних банщиків — Іван, Зуфар і Цао. Літні вони, досвідчені, довіряють їм. Різні вони й за характерами, і по крові, і за звичками лазневими. Тільки вади 'їх ріднять: Зуфар і Цао німі, а Іван глухий. Мудро це не тільки для Баті, але й для них — міцніше сплять банщики опричні, довше живуть.

Просмотров: 3

— От ви, анохи мої світ-дорогі, гадаєте, заради чого Стіну будували, заради чого відгороджувались, заради чого паспорти закордонні палили, заради чого стани ввели, заради чого розумні машини на кирилицю переінакшили? Заради прибутку? Заради порядку? Заради спокою? Заради домострою? Заради будівництва великого й гарного? Заради будинків гарних? Заради чобіт сап’янових, щоб усі притупували та приплескували? Заради всього правильного, чесного, добротного, щоб усе в нас було, еге?

Просмотров: 6

Змінивши бритву на електричну машинку, Самсон вправно поправляє сокироподібний острівець моєї бороди.

Просмотров: 6

Голос у неї грудний, глибокий. Видно з усього, що тільки-но прокинулась матінка наша. Очі красиві, чорні, в оксамитових віях. Блищать очі ці завжди сильним блиском.

Просмотров: 5