Цитата #345 из книги «День опричника»

Побудувався у двох місцях. Знайшов вищих заступників. І тут би йому жити та поживати, та в славі народній купатися, так ні — попали віжки під хвіст Артамоші. І став він обличителем норовів. Та й не простим, а обличителем Государині нашої. Вище, як кажуть, падати нікуди. А Государиня наша… то історія окрема. Гірка.

Просмотров: 3

Перша — із блазнями-скоморохами розібратися, затвердити новий номер концерту святкового.

Просмотров: 3

— А кому там тепер вино потрібне? Кіберпанки кумис п’ють!

Просмотров: 4

Галас, шум. Молодець Потика! Глибоко дивиться. Недарма він до опричнини на митниці далекосхідній служив. Батя від задоволення аж кулаком по столу грюкнув.

Просмотров: 4

Відчиняють двері куті. Виходжу на подвір’я. День сонячний видався, з морозцем. Снігу за ніч підсипало — на ялинах, на паркані, — на вежці сторожовій. Гарно, коли сніг! Він сором земний прикриває. І душа чистішою від нього стає.

Просмотров: 3