Цитата #382 из книги «День опричника»

Набираю в легені повітря. І… випускаю. Нічого відповісти.

Просмотров: 6

— А коли горить, — веде далі князь, вус підкручуючи, — тоді чого Європі боятися нашого бзда?

Просмотров: 2

Кланяються низько. Киваю їм, проходячи. Риплять мостини.

Просмотров: 2

Ті вже зрозуміли, що будинок пропав. Підхопились, побігли, розсипались по своїх закутках, хапати нажите, а заразом — що під руку потрапить. А наші на будинок позирають: ґрати, двері куті, стіни з червоної цегли. Добротність у всьому. Гарна кладка, рівна. Штори на вікнах завішені, та не щільно: позирають у щілини швидкі очі. Тепло домашнє там, за ґратами, прощальне тепло, що трепетом смертельним зачаїлося. Ох, і солодко ж проникати в цей затишок, солодко виколупувати звідти той трепет прощальний!

Просмотров: 4

Уже сорок хвилин минуло, а Государині все нема. Довго робить вона ранковий туалет свій. Сиджу, думаю про пані нашу.

Просмотров: 2