— Розумію, розумію… — Посоха знуджено чухає під шапкою своє чорняве волосся.
І зразу ж до мене яточник підвалює — з борідкою акуратною, у каптані акуратному, з акуратними манерами. Ятка в нього нагрудна, книжкова, ясна річ.
Заходить Батя першим до лазневих хоромів. А ми, голі, як адами первородні, за ним. Лазня в Баті багата: стелі склепінчасті, колонами підперті, підлога мармурова, мозаїчна, купіль простора, лежаки зручні. Із парної вже хлібним духом тягне любить Батя із кваском попаритись.
— Прошу вас, — легко вклонившись, вона запрошує мене пройти до палати очікування для пасажирів першого класу.
Амперів і вольтів кількість серйозна створює необхідний розмір.
— З тобою все ясно, соколе, навіть рота не розкривай: дівка від тебе вагітна.