— Не гарячкуй, Ком’яго. Тут справа сальна. У них гак у ГІриказі. Чапиж із Приказом до останнього в гарних був. А я для них — ніхто. Плече потрібне.
Замовкаємо миттю. Такий Государ у нас: поради цінує. У цьому велика мудрість його, у цьому й велика простота. Тому й квітне під ним держава наша.
Невдовзі з’являється Зябель. Після круговухи він завжди схвильований і багатослівний. Зябель, як і я, з вищою освітою, університетський.
Підхоплюють мене під руки слуги, виносять.
— «Російська піч і XXI століття». Важка штука. Я до кінця не подужав…
Паркуюсь, виходжу з машини, відкриваю багажник, дістаю свою палицю тесову. Підходжу до наших. Стоять, чекають наказу. Баті немає, значить, я за старшого. Вітаємось по-діловому.