Даю гроші. Яточник бере з поклоном. Сунувши книгу в кишеню, сідаю в «мерина».
— По ножу ходиш, довбуре! Це ж паскудство крамольне. За такі книжки Друкарський Приказ чистили. Ти там її підчепив?
— Пу! — натискає Андрюша спуск, і крихітна кулька влучає мені в лоб.
Стара приповідка Іванова, ну та й сам він не молодий: нікому в Європі вже руську сраку показати. Пристойних людей не лишилося за Західною Стіною. Дала дуба Європа Агенорівна, самі кіберпанки арабські по руїнах повзають. Їм що жопа, що Європа — без різниці…
— А чули, чому Государ Третю Трубу перекрив? «Шато Лафіт» знов у Двір не доставили гівнодави європейські: піввагона на рік — і то не набирається!
Он воно як… Росія. Коли — Росія, я очі додолу зразу опускаю. У вогонь дивлюсь. А там горять «Ідіот» і «Анна Кареніна».