Цитата #832 из книги «День опричника»

Он воно як… Росія. Коли — Росія, я очі додолу зразу опускаю. У вогонь дивлюсь. А там горять «Ідіот» і «Анна Кареніна».

Просмотров: 3

Нянька тицяє мені в кишеню молитву «Живий у допомозі Вишнього», вишиту матушками Новодівичого монастиря золотом на чорній стрічці. Без цієї молитви я на діла не їжджу.

Просмотров: 3

Сто — не сто, а поживу ще. Поживемо, поживемо. Та й іншим дамо пожити. Життя гаряче, героїчне, державне. Відповідальне.

Просмотров: 5

Наливають мені горілки в шкалик кришталевий. Безшумно ставлять слуги закуски на стіл: ікра білугова, шийки ракові, гриби китайські, локшина гречана японська в льоді, рис розварний, овочі, тушковані в прянощах.

Просмотров: 7

Засупонивши кулю з рибками під каптан у кишеню куртки поглибше, входжу. Воротарі низько кланяються. Нашу залу Батя вже замовив. Даю зняти із себе каптан чорний, проходжу кори дором склепінчастим. Цокають об камінь мої підківки мідні. Біля дверей, що до зали ведуть, чергує ще один воротар — високий, широкоплечий Коляха. Старий знайомий, щоразу наш спокій опричний оберігає. Повз Коляху татуйованого чужинцеві до покоїв наших ніколи не пройти.

Просмотров: 2