— На китайських «меринах» їздимо! — вишкіряється Правда.
А ще тепліше було вісімнадцять років тому. Тоді на Красній площі палив народ наш свої закордонні паспорти. Ото було багаття!
І я вже нутром відчуваю — справу провалено.
Даю гроші. Яточник бере з поклоном. Сунувши книгу в кишеню, сідаю в «мерина».
— По ножу ходиш, довбуре! Це ж паскудство крамольне. За такі книжки Друкарський Приказ чистили. Ти там її підчепив?
— Пу! — натискає Андрюша спуск, і крихітна кулька влучає мені в лоб.