Цитата #411 из книги «День опричника»

Та не на них спрямований погляд мій. Вену лівої руки своєї бачу я. Чітко бачу І на згині блідому ліктьовому, прямо із середини набряклої вени моєї стирчить-визирає крихітний, міліметровий хвостик золотої чечужки.

Просмотров: 5

Вихід у світ українською мовою двох книжок Володимира Сорокіна «Цукровий Кремль» та «День опричника», безперечно, є подією в культурному житті України. Знаковим є і час цієї події — 2010 рік — рік закінчення помаранчевої революції та падіння народжених нею політичних кумирів, рік, який знову для однієї половини України ховає надії, а для іншої — народжує нові. Сумно констатувати, але це факт: віра української нації у щось правильне, цивілізоване, прогресивне зараз вмирає.

Просмотров: 6

— Якщо представник російської митниці помітив невідповідність, потрібна двостороння експертиза, — відповідаю. — У разі виникнення спірної ситуації нашу сторону представляю я, опричник із повноваженнями.

Просмотров: 5

— Та-а-к… зіпсував ти мені апетит. Гаразд, іди геть…

Просмотров: 5

Сон той самий: іду по полю безкрайньому, російському, що ген за обрій тікає, бачу білого коня попереду, іду до нього, відчуваю, що кінь цей особливий, усім коням кінь, красень, відун, прудконогий; поспішаю, а наздогнати не можу, пришвидшую крок, кричу, кличу, розумію зненацька, що в тому коневі — усе життя, уся доля моя, усе щастя, що потрібен він мені як повітря, біжу, біжу, біжу за ним, а він усе так само поволі віддаляється, нічого й нікого не помічаючи, навіки йде, іде від мене, іде навіки, іде безповоротно, іде, іде, іде…

Просмотров: 6