Махаю сотникові рукою. Ціляться апарати на пожежу, на повішеного. У кожному будинку, в кожній бульці новинарській знають і бачать люди православні силу Государя й держави. Розуміють Слово й Діло.
— То я можу розраховувати на вашу допомогу?
— Не пий молока коров’ячого. Їж тільки масло коров’яче. Знаєш — чому?
Уже не горлає, а хрипить граф, у воді борсаючись. На міну морську схожий він.
— Гойда! Гойда! — кричимо, обнявшись, ногами перебираючи.
Він виймає одян із шафи, починає вдягати мене: біле, шите хрестами спіднє, червона сорочка з косим коміром, парчева куртка з кунячою облямівкою, вишита золотими й срібними нитками, оксамитові штани, сап’янові червоні чоботи, куті міддю. Поверх парчевої куртки Федько вдягає на мене довгополий, підбитий ватою каптан чорного грубого сукна.