Цитата #160 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

Віспуватий під'їхав упритул до воза, нахилився над кубельцем, де лежав закушканий Ярко, і відхилив ріжок ковдри, що прикривав обличчя дитини. На подзьобаному обличчі гайдамаки вималювалася така здивована, така тепла усмішка, ніби наш вимощений соломою віз був віфлеємськими яслами, де щойно народилося дитятко. Щире зачудування затріпотіло на пошерхлих губах віспуватого, вони, ті його розхвильовані губи, неслухняно, поволі витягнулися у трубочку, і він зацмокав до дитини, як до коняки.

Просмотров: 6

— Не забивай мені баки, — сказав Загородній, але якось змінився з лиця.

Просмотров: 11

Далі Василинка розповідав таке, від чого сам червонів, затинався, низько опускав голову і шапка йому сповзала на носа.

Просмотров: 8

— Даремно. Який між нами може бути сором?

Просмотров: 9

Ворон дістав із кобури червону китайку і накрив Коляді очі.

Просмотров: 5