Цитата #42 из книги «Залишенець. Чорний ворон»

Але це було невинне застереження порівняно з тим приписом, що я знайшов у планшеті. Мені він нічого нового не відкривав, однак потрібен був козакам, які, виморені роками боротьби, змучені лісовим життям, ні-ні та й подумували про амнестію. Таких я навчився розпізнавати здалеку. Зажуриться чоловік, ходить, як припутень, не їсть, не п'є, світ йому не милий. Я силоміць не тримав нікого, відпускав заломлених та зневірених під три вітри. Забороняв тільки покидати загін самовільно, без попередження, і брати з собою зброю — там, голубе, скажеш, що воював косою. І якщо когось видаси, то знаєш сам: дістанемо й на тому світі.

Просмотров: 2

І ось тут, по правді сказати, я розгубився.

Просмотров: 2

— Про те, що тобі не цікаво. Я не хочу його тримати в собі. Мене…

Просмотров: 15

Ларіона Загороднього, Мефодія Голика-Залізняка, Дениса Гупала

Просмотров: 16

— Не метушіться, — остудив його Гупало. — Вам немає куди поспішати, бо ще невідомо, чи я вас випущу з лісу.

Просмотров: 11